Что памятники садово паркового искусства. Парки — исторические памятники садово-паркового искусства. Изменения парка Версаль

Исторические данные

Садово-парковое искусство имеет давнюю историю. Его происхождение уходит в глубь веков и является признаком цивилизации, окультуривания природной среды. Садово-парковое искусство относится к синтетическим видам искусств и является одним из наиболее сложных и трудоёмких, ведь оперирует с неодушевленными вещами и живыми существами - растениями.

Подобно живому существу, парк проходит этапы рождения, становления, расцвета и смерти. На вид парка значительно влияют вкусы обладателей, природные условия, изменения мод, наличие ухода или его отсутствие, социальные катастрофы. Деревья имеют свой период существования. Если уход за парком происходит на протяжении веков, мертвые деревья заменяют аналогами.

Сад и парк

Понятие «сад» и «парк» недалеко ушли друг от друга и часто бывают заменителями друг друга. Но у них разные функции и достаточно самостоятельные объекты человеческой деятельности.

• Сад - преимущественно сельскохозяйственный объект для выращивания и получения фруктов и ягод.
• Парк - преимущественно художественный объект с особой планировкой, включением различных архитектурных сооружений от малых архитектурных форм (беседки, павильоны) до дворцов, театров, стадионов, различных спортивных площадок. Доля исторических парков имела в своем составе и участок плодового сада (плодовый сад и огород в замке Виландри , в парке Во-ле-Виконт , Франция, в парках пригородов Санкт-Петербурга . В современных парках от этих установок обычно уходят, а функции плодового сада и парка - разграничивают.

Переход в состав памятников

Сады довольно быстро перешли в состав памятников. В Древней Греции искусственно созданный сад быстро приблизился к статусу священной рощи. Даже если сад не имел подобного статуса, каждая постройка в нём становилась его визиткой и имела статус памятника. Так получилось с садами Академии в Афинах.

Название происходит от имени мифического героя Академа . Тот помог братьям-близнецам Кастору и Поллуксу вызволить из неволи царевну Европу. По легенде, Академ был похоронен именно в этом саду. Сад Академа выбрали своей резиденцией философы. Именно здесь гулял и вёл диспуты вместе с учениками и последователями философ Платон (427-347 гг до н.э.). Школа получила название Академия . Даже упоминание об Академе делала его памятником культуры, философии, европейской античной цивилизации вообще.

Изменения парка Версаль

Основная статья: Парк Версаля

Версаль, план на середину 18 века.

Чаще было наоборот даже с ухоженными и известными парками. Так, парк Версаля начал менять свой облик уже через тридцать лет с начала постройки. Часть деревьев, высаженных наспех, засохла. Чрезмерно сильное вмешательство в жизнедеятельность растений, энергичное выстригание кустов и деревьев, обеднение почв не способствовало их сохранению. Началось сокращение участков сада. Предположительно первоначальная площадь парка в Версале достигала 1 700 га. В XX в. территорию парка ограничили в 600 га. Это было сокращение в три раза, хотя грандиозные перспективы исторического парка были сохранены.

Еще большие изменения произошли в его растительном составе. Сухие деревья вырубили. В XVIII веке несколько первоначальных видов растений просто заменили на новые и часто из других географических зон. Так, в конце XVIII в. парк Версаля получил новые участки с растениями из Северной Америки, которых не было здесь во времена королевского ландшафтного архитектора Андре Ленотра , да и не могло тогда быть. Клён остролистный, высаженный в парке, повел себя как в природе. Он давал проращивание 95-97 процентов собственных семян. Появились новые кленовые рощи, а другие деревья были вытеснены.

Еще больше изменений произошло в результате природных бурь. В 1990 и в декабре года над Францией свирепствовали два урагана. Разрушения захватили территорию в 70 процентов страны. Национальное бюро лесного хозяйства Франции зафиксировало гибель примерно 30 000 000 деревьев страны. В исторических участках садов Версаля были вырваны с корнем и повалены 10 000 деревьев. Восстановление исторического облика этих участков растянется на 100-150 лет.

Не лучшим было состояние и с другими парками. Чрезвычайные повреждения от урагана имела и историческое Лефортовская роща в Москве в начале XX века. Для многих исторических садов и парков в России в XX в. пришел конец существованию из-за отсутствия ухода, двух распадов страны в и годах, катастрофической истории на протяжении 74 лет. Но и новая эпоха внедрения рыночной экономики, в условиях отсутствия войны, часто приводила к гибели парков.

Гравюры с историческими пейзажами парка Версаль

Сады возрождения, маньеризма, барокко

Традиция создания садов как мест благородного досуга, философских бесед, поэтических состязаний, театральных представлений возродили в эпоху Возрождения в Италии. Даже небольшие сначала сады получили собственные планировки, были украшены фонтанами, скульптурами, скамейками, лужайками. Мемориальное значение в честь семьи Медичи приобрел сад при вилле Поджо-а-Кайано . Для создания виллы пригласили известного архитектора Джулиано да Сагнгалло . Сооружение имело характер переходного периода и компромиссно сочетало итальянскую строительную традицию с элементами древнеримской архитектуры (аркада цокольного этажа, портик с треугольным фронтоном). Часто архитектор выступал и как проектант сада, и как садовник.

Мемориальный характер приобрел и сад Боболи , что имел несколько участков садов, созданных в разные десятилетия. Сады Боболи стали школой для флорентийских скульпторов, где работали Бертольдо ди Джованни , Микеланджело Буонарроти и другие.

Сады эпохи маньеризма 16 в. - прославленная страница садоводства Западной Европы, начавшаяся с развития садовых традиций эпохи возрождения и выработки своего типа садово-паркового ансамбля, придания им первых величественных образов. Сады эпохи маньеризма чрезвычайно повлияли на дальнейшее развитие садово-паркового искусства эпохи барокко 17-18 веков в разных уголках не только Европы, но и мира (сады барокко в Исландии, сад барокко в Пекине при дворце китайского императора, сад барокко врача Бидлоо в Москве т.д.). В 20 веке в северной Италии с использованием стилистики маньеризма создан сад Ла Скарцуола (архитектор Томазо Бузы ( -), Умбрия), где развиты традиции итальянского сада добароккового периода (парк Бомарцо).

Как памятники известным личностям рассматривались известные сады барокко уже в 17-18 вв. (Версаль связан с королем Людовиком XIV , Петергоф - с царем Петром I , сад в Варшаве - с министром Генрихом Брюлем). В 19 в. сады получают статус исторических памятников, часто без прямой зависимости от именитых обладателей, ибо художественная ценность некоторых садов и парков получила самостоятельное значение (сад Хет Лоо , Голландия , сад Лазенковского дворца , Польша , сад барокко замка Во-ле-Виконт , Франция , сады Несвижского замка, Беларусь). По историческим планам садов, извлеченным из архивов, начата реставрация или восстановление первоначальной планировки (цветник сада при дворце Монплезир, Петергоф, сад Рундальского дворца , Латвия).

Осознание художественной ценности отдельных садов прошлого пришлось на сутки 19 века, шло как восстановление садов прошлого, восстановление их в почти первозданный вид (Хет Лоо, Во ле Виконт), так шло и уничтожения уникальных садово-парковых ансамблей, среди которых -

• сад врача Бидлоо в Москве
• усадебные сады ландшафтного дизайнера 18 в. Филиппа Пермякова
• Итальянский парк (Подгорцы)
• сад при дворце Мезон-Лаффит , Франция
• сад Ружанского дворца , Беларусь и ряд других.

Реставрации садов Помпей

Помпеи, дом Октавия, восстановленная ​​часть сада

В 20 в. появилась возможность воспроизведения давно исчезнувших садов Помпей. Засыпанные вулканическим пеплом растения садов и мертвые существа при виллах создавали полости. Итальянские исследователи пришли к выводу, что можно заполнить эти пустоты жидким гипсом. Исследование полученных слепков дали образцы корней растений, которые использовались в садах погибшего города Помпеи . По типу корней распознали растения. При консервации и частичном восстановлении вилл и садов в Помпеях участки бывших садов восстановлены современными растениями, если их аналоги найдены в современности.

Консервация в исторических парках-памятниках

Консервация - первый этап восстановительных работ в парках. Идет уход за его состоянием, сохранение существующей пространственно-распланированной композиции и ее частей, ремонт и восстановление сохранившихся архитектурных сооружений, санитарные вырубки и лечение растительных болезней, придерживаются охранительного режима и предотвращения дальнейших нежелательных изменений исторического облика парка.

Литература

• Вергунов А.П. Горохов В.А. «Русские сады и парки», М, «Наука», 1988
• Grimal P. Les Gardins Romains. Paris 1984
• Grimal P. L"art des Gardins. Paris 1964
• jashemski W.E. The Gardins of Pompei, Нerculanum and the vsllad destroyed by Vesuvius, 2 vol New York, 1979
• Cергеенко М.Е. «Садоводство в Древней Италии», Учёные записки ЛГУ, № 142, 1956

См. также

Wikimedia Foundation . 2010 .

Смотреть что такое "Памятники садово-паркового искусства" в других словарях:

Террасный парк Сан Суси … Википедия

Стиль этой статьи неэнциклопедичен или нарушает нормы русского языка. Статью следует исправить согласно стилистическим правилам Википедии … Википедия

Памятники культуры древнего Киото (в городах Киото, Удзи и Оцу) Памятники культуры древнего Киото (в городах Киото, Удзи и Оцу)* Historic Monuments of Ancient Kyoto (Kyoto, Uji and Otsu Cities)** Всемирное наследие ЮНЕСКО Страна … Википедия

Памятники архитектуры Киева список памятников архитектуры в Киеве. Понятие «памятник архитектуры» включает в себя охраняемые государством объекты культурного наследия. Список не охватывает утраченные памятники архитектуры и не включает в… … Википедия

Алупкинский парк является непревзойденным произведением искусства, с экзотической растительностью, чудесными гротами, источниками, прудами. Какая история у Какие достопримечательности находятся в нем?

Алупкинский парк: достопримечательности, описание

Дворцово-парковый комплекс идеально вписан в южнобережный ландшафт, на фоне нависающей и неприступной стены Ай-Петри. Алупкинский парк занимает территорий в 40 гектар. Основан он ещё в начале XIX века. Парк создан по принципу амфитеатра, с целью дополнить окружающую природу. На его территории находится множество различных видов экзотических растений.

Площадь парка разделена на две зоны: Верхний и Нижний парк. Северная часть Верхнего парка представлена большим и маленьким хаосом, между которыми находятся три красивых пруда. От прудов тропинки ведут к Воронцовскому дворцу. На пути ко дворцу расположена десятиметровая скала, названная «Лунным камнем».

Западную часть парка украшает фонтан «Трильби». Композицию верхней части парка составляют Каштановая, Солнечная, Контрастная и Платановая поляны.

Нижний парк является придворцовой частью. Здесь находится несколько террас и мраморных фонтанов. Здесь же находятся аллея с китайскими розами, айвой, форзициями. Ниже начинается совсем другая история - пейзажная часть парка, которая спускается прямо к морю. На склонах растут высокие кипарисы, платаны, а внизу о каменные глыбы разбиваются волны.

История парка

Ещё в XVIII веке, вместо парка, у побережья моря находились поселения людей. Они располагались прямо среди камней, которые часто служили домам крышами. Уже тогда путешественники романтизировали эти места, с шелковичными, персиковыми и гранатовыми садами, которые граничили со скалистыми утесами морского берега.

В конце XVIII и начале XIX ландшафтное искусство пользовалось популярностью, и искал место для основания грандиозного парка. Выбор, конечно, остановился на Алупке с множеством источников и живописными пейзажами.

В 1824 году было заложено основание парка. Главным выбран немец Карл Кебах. Началась очень сложная и длительная работа, которою под руководством Кебаха выполняли крестьяне. Площадка будущего парка расчищалась от камней и кустарников, а на их место привозили чернозем с южной части Украины.

Из заграничных регионов активно свозили экзотические растения. Большинство растений, привезенных в Никитинский ботанический сад, сразу же отправлялись на посадку в Алупкинский парк.Растущие в этих местах деревья и кустарники выкорчевывали далеко не все. Многие из них были пересажены в другие части парка. Осталась в парке и дуб, и туполистая фисташка, дерево граната. А старые и дуплистые растения использовали в качестве опоры для вьющихся растений.

К концу XIX века рисунок парка начал вырисовываться, но это было только началом. Растения развивались, и за их ростом требовалось тщательное наблюдение. После его смерти, становление парка продолжалось ещё 40 лет, садовниками Бищенковичем и Галущенко.

Парковый стиль

Алупкинский парк планировался как ландшафтный. Это значит, что он должен был значительно отличаться от классических парков с подстриженными газонами и кустарниками, клумбами и зонами геометрических форм. Основным стремлением было показать гармоничные отношения человека и природы, их взаимодействие и сосуществование друг с другом.

Парк не должен был контрастировать с окружающей местностью. Давно существовавшие здесь тропы превращались в парковые дорожки, а среди аборигенных деревьев аккуратно вкраплялись новые растения. Пруды, фонтаны, лужайки вырастали там, где позволяли ландшафт и проделанные тропки. Не природа подчинялась парку, а парк подчинялся ей.

Горная местность значительно способствовала оформлению парка. Изрезанный рельеф позволил разделить парк на несколько пейзажных зон, каждая из которых отличалась от другой. Верхний парк имеет довольно крутой рельеф. В это части парк имеет более естественный и природный вид. Огромные деревья, тенистые тропинки, пруды, таинственные гроты, веющие прохладой.

Нижний парк начинается более пологим рельефом. Нижняя часть парка окаймляет Воронцовский дворец и оформлена в классическом парковом стиле. Здесь расположены ровные террасы, с обилием цветов и ровно подрезанных кустарников - в лучших традициях европейских парков.. Покинув придворцовую зону, гости парка снова оказываются в плену природного величия. Террасы и аллеи перерастают в тропки с источниками и водопадами, окруженные высокими соснами. Рельеф становится скалистый и обрывистый, а стиль парка снова возвращается к естественности.

Растительный мир

Растения Алупкинского парка были привезены из разных уголков мира, сегодня здесь растет около 200 видов теплолюбивых растений. Деревья привозили из Средиземноморья, Северной Америки и Восточной Азии.

Чтобы приобрести для парка дерево, изучались условия для его выращивания, а самое главное - особенности его внешнего вида. Каждое дерево должно было идеально подходить по высоте, размеру и виду кроны.

В парке растет японсикая софора, хурма, пальмы. Индийская сирень радует мелким нежно-розовым цветов в августе, а в июне можно увидеть оранжевые цветки кораллового дерева, привезенного из Южной Америки. Оттуда же прибыли в парк и чилийские араукарии.

Величественные секвои, кипарисы, и сосны Монтезумы привезли из Северной Америки. Здесь также растут чинари-платаны и пробковые дубы, лавр, каменный дуб и земляничник. В нижней части парка растут крупноцветные магнолии и химанантус. Пальмовая аллея усеяна розами различных сортов.

Фонтаны и пруды

Фонтан слез является самым известным в парке расположенный на террасе, возле корпуса библиотеки. Это небольшой каскадный фонтан, в цвету кустарников сирени, лавра, фотини и калины. Вода спокойно и ровно перетекает из одной чаши в другую. У террас расположены ещё два мраморных фонтана «Раковина» и «Фонтан амуров».

Пруды - яркие достопримечательности парка. Это искусственно созданные пруды, вполне похожие на естественные. Вокруг разбросаны каменные глыбы, а болотистые кипарисы окружают его стеной. Из-за своей красоты и атмосферы умиротворенности и спокойствия они нередко описывались в поэтических строках.

Над одним прудом нависает ствол дерева, почти примыкая к воде и отражаясь в её зеркальной глади. На другом озере живут лебеди и утки. А посреди самого большого пруда находится камень, из-под которого пробиваются струи воды.

"Кошки" парка

Парк Воронцовского дворца населяют кошки, но не живые. Прямо к главному входу во дворец ведет диабазовая лестница, по обе стороны которой расположились Это место часто называю «Львиной террасой».

Три пары львов выполнены из белого мрамора. Каждая пара отличается по настроению. В самом низу лестницы расположились спящие львы. Сложив лапу на лапу, они уткнулись в них мордами, и предаются сновиденьям.

Возле входа во дворец находится пара бодрствующих «котят». Одной лапой они опираются на мраморный шар. Когти их выпущены, открытая пасть показывает клыки, а взгляд направлен в сторону лестницы, как бы ожидая новых гостей.

Поляны парка

Алупкинский парк, в верхней его части украшают живописные поляны. Платановая поляна находится рядом с прудами. На поляне растут не только платаны, но и секвойи 40 метров в высоту. Здесь можно увидеть прогуливающихся павлинов, которых когда-то привезли в парк.

Сразу после Платановой начинается Солнечная поляна,. Она значительно контрастирует с предыдущей поляной и озерной местностью по обилию солнечного света. Отсюда открывается наилучший в парке вид на Ай-Петри. Солнечная поляна окружена пирамидальными кипарисами, итальянскими и соснами Монтезумы.

Свое имя Контрастная поляна получила из-за резкой смены растительности после Солнечной поляны. В центре поляны растут два вида земляничника, которые демонстрируют то оливкового, то кораллового цвета стволы, в зависимости от сезона. Здесь же расположился и с раскидистой темно-зеленой кроной. Окружают поляну серебристые ели, кипарисы и дубы.

Хаос

В северной и западной частях Верхнего парка находятся удивительные природные образования - Малый и Большой хаосы. Выглядят они как нагромождения каменных валунов. Это произведение природа создала с помощью застывшей вулканической магмы, разрушившейся от влияния землетрясений более 150 лет назад.

Карл Кебах подвел границы парка к хаосам, вписав их в парковую композицию. Здесь воплощаются древние легенды, рассказывающие о сотворении мира из хаоса.

Малый хаос примыкает ко дворцу и находится на холмах со своими спусками и подъемами. Заросшие мхом каменные глыбы, гроты и лианы, вьющиеся по ним, пробуждают романтические и возвышенные чувства у отъявленных снобов и скептиков.

К Большому хаосу можно попасть по тропе, которая ведет от одного из озер. Здесь, руками садовников выложены каменные ступень и небольшие смотровые площадки. Сквозь каменные щели пробиваются земляничники, лианы, а на вершине возвышаются апеннинские сосны. Отсюда можно наблюдать чудесные пейзажи моря, дворца и всего парка.

Алупкинский парк: адрес

Парк расположен на Дворцовом шоссе, 10.

К парку можно добраться на рейсовых алупкинских автобусах 102, 107, 115.

Из города Ялты до парка можно доехать через автовокзал Алупки, пересев на рейсовые автобусы, либо на маршрутке № 27, которая отправляется с верхней платформы ялтинского автовокзала.

Вход на территорию парка бесплатный, а вот вход в Воронцовский дворец оплачивается.

Воронцовский дворец открыт для посетителей с 9.00 до 17.00.

Заключение

Алупкинский парк является настоящим шедевром садово-паркового искусства. Каждый день он доказывает своим гостям, что природа и рукотворное произведение могут сосуществовать в полной гармонии и понимании.

Оглавление

Ботанический сад
лекарственных растений Московской академии им.И.М.Сеченова

ЦАО, 4-й Красногвардейский
пер., 20

научно-
исследовательская
деятельность

Милютинский сад на Покровском бульваре
(сад Межевой канцелярии)

ЦАО, Покровский
бульв., 10

парковая
территория

Морозовский сад

ЦАО, Б.Трехсвятительский пер., 1

озелененная
территория
районного
значения

Сад детской
Филатовской больницы

ЦАО, Садово-
Кудринская ул.,
15

озелененная
территория
районного
значения

(Пункт в редакции, введенной в действие .

Парк "Патриаршие
пруды"

ЦАО, Малая
Бронная ул.,
вл. 30-42

озелененная
территория
городского
значения

Усадьба Патрикеевых

САО, Правобережная ул., 6а

озелененная
территория
больницы

Парк центральной
клинической больницы
им.Н.А.Семашко

СВАО, Будайская
ул., 2

озелененная
территория
больницы

Парк на ул.Руставели

СВАО, Руставели
ул., 5-7

парковая
территория

Парк "Лианозово"

СВАО, Череповецкая ул., 13

парковая
территория

Усадьба "Леоново"

СВАО, Леонова
ул., Докукина
ул., 17-22

парковая
территория

(пункт в редакции, введенной в действие с 6 октября 2009 года постановлением Правительства Москвы от 22 сентября 2009 года N 1024-ПП

Сад-сирингарий на
Щелковском шоссе

ВАО, Щелковское
шоссе, 12

парковая
территория

Парк детской больницы
св.Владимира

ВАО, Рубцовско-
Дворцовая ул.,
3

озелененная
территория
больницы

(пункт в редакции, введенной в действие с 16 марта 2010 года

Парк Бахрушинской
больницы

ВАО, Стромынка
ул., 7

озелененная
территория
больницы

Парк бывшей
Митрополичьей
дачи в селе Черкизове

ВАО, Б.Черкизовская ул., 93

парковая
территория

Бирюлевский
дендропарк

ЮАО, Липецкая
ул., 3

парковая
территория,
научно-
исследовательская
деятельность

Усадьба "Загорье"

ЮАО, Ягодный
пер., 17

парковая
территория

Усадьба "Богородское"
("Воронино")

ЮЗАО, Ленинский
просп., 121

озелененная
территория
районного
значения

Усадьба "Малое Голубино"

ЮЗАО, Одоевского
пр., 38 км МКАД

озелененная
территория
городского
значения

Сквер у Китайского
посольства

ЗАО, Дружбы ул., 6

озелененная
территория
районного значения

Усадьба Боде-
Колычевых в селе
Спасское-Лукино

ЗАО, Переделкино
7-е Лазенки ул.,
42

Резиденция
Патриарха
Московского
и Всея Руси

Приложение 2. Границы территорий объектов садово-паркового искусства, принимаемых под государственную охрану в качестве объектов культурного наследия (памятников истории и культуры) регионального значения, расположенных на территории города Москвы

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения Детский парк им.Прямикова (ГПКиО "Таганский")

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения Детский парк "Марьина роща"

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения Ботанический сад лекарственных растений Московской медицинской академии им.И.М.Сеченова

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения Милютинский сад на Покровском бульваре (сад Межевой канцелярии)

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения Морозовский сад

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения "Сад детской Филатовской больницы"

(Схема в редакции, введенной в действие постановлением Правительства Москвы от 17 сентября 2014 года N 538-ПП .

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения Сквер Патриаршие пруды

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения Усадьба Патрикеевых

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения Парк центральной клинической больницы им.Н.А.Семашко

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения Парк на ул.Руставели

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения Парк "Лианозово"

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения Усадьба "Леоново" (утратила силу)

____________________________________________________________________
Утратила силу с 6 октября 2009 года
постановлением Правительства Москвы
от 22 сентября 2009 года N 1024-ПП ..
____________________________________________________________________

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения Сад-сиренгарий на Щелковском шоссе

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения Парк детской больницы св.Владимира

Граница территории объекта культурного наследия регионального значения (произведения садово-паркового искусства) "Парк детской больницы св. Владимира" (ул.Рубцовско-Дворцовая, д.1/3)

утверждаемая граница

отменяемая граница

(В редакции, введенной в действие с 16 марта 2010 года постановлением Правительства Москвы от 2 марта 2010 года N 175-ПП

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения Парк Бахрушинской больницы

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения Парк бывш. Митрополичьей дачи в селе Черкизове

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения Бирюлевский дендропарк

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения Усадьба "Загорье"

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения Усадьба "Богородское" ("Воронино")

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения Усадьба "Малое Голубино"

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения Сквер у китайского посольства

Граница территории объекта культурного наследия (памятника истории и культуры) регионального значения Усадьба Боде-Колычевых в селе Спасское-Лукино

Редакция документа с учетом
изменений и дополнений подготовлена
АО "Кодекс"

В нашей стране сохранилось очень много памятников садово-паркового искусства. Все они охраняются государством, в них ведется большая работа по реставрации сооружений уходу за насаждениями

Сохранившиеся памятники садово-паркового искусства (сады, парки и прочие объекты) требуют самого бережного отношения при их использовании и научно обоснованного подхода к их восстановлению.

Каждый дворцово-парковый ансамбль представляет собой объёмно-пространственную композицию, построенную по определенному замыслу со всеми стилистическими особенностями, отвечающими периоду ее создания. Дворцы, павильоны и парки являются частями одного целого, взаимно дополняющими друг друга.

Завершенный облик ансамбли приобретали постепенно, так как от начала строительства и до создания выразительной композиции ансамбля, которую принято называть периодом расцвета, проходило 40-50 лет. В процессе последующего формирования одни ансамбли не подвергались изменениям, принципиально нарушающим первоначальный замысел, другие же переделывались, дополнялись в соответствии с требованиями иных стилистических периодов, т. е. испытывали последующие наслоения.

Реставрация объектов садово-паркового искусства - это процесс творческий, он не сводится, за редчайшим исключением, к буквальному воспроизведению композиции периода расцвета. При сохранении стилистических особенностей ансамбля в целом необходимо, как правило, считаться с последующими наслоениями, с сохранившимися старыми деревьями, изменением назначения ансамбля, большими потоками посетителей и еще целым рядом факторов, вплоть до современных методов эксплуатации парка. Однако все новые требования должны быть так учтены, чтобы они не нарушали общего принципа решения ансамбля периода его расцвета.

Реставрация исторических объектов требует от автора разносторонних знаний (истории градостроительства, архитектуры, садово-паркового и ландшафтного искусства, дендрологии, почвоведения, мелиорации и т. д.), достаточной эрудиции и воображения, чтобы на основании изучения совокупности исторических материалов суметь восстановить произведение искусства со всеми основными особенностями периода его расцвета.

По определению арх. Н. А. Ильинской, термин «реставрация» в области ландшафтной архитектуры может быть применен в полном смысле этого понятия только к отдельным фрагментам и деталям. Что же касается объектов в целом, то в них в той или иной степени всегда имеют место элементы реконструкции. Поэтому правильнее было бы называть проекты реставрации проектами реставрации с элементами «реконструкция», что очень громоздко, и на практике это понятие стали заменять термином «восстановление».

Под термином «воссоздание» в настоящее время понимается строительство заново полностью утраченной композиции. Термин «консервация» применяется в ландшафтной архитектуре в смысле сохранения и поддержания композиции парка без внесения каких-либо изменений в планировку и объемно-пространственное решение, но при этом в нем все же будет продолжаться рост деревьев и кустарников, и парк в какой-то степени будет меняться.

Объекты ландшафтной архитектуры непрерывно изменяются - по временам года и на протяжении всего своего существования, переживая «юность», «зрелый возраст», соответствующий обычно периоду расцвета, и «старость». Периодически по достижении основными породами деревьев критического возраста снос их становится неизбежным. При этом происходит резкий контраст - на смену старым деревьям, с которыми люди сроднились, приходят молодые, в результате чего впечатление от объемно-пространственной композиции меняется.

Методику восстановления каждого конкретного ландшафтного объекта автор проекта разрабатывает применительно к его индивидуальным особенностям, и в этом отношении никаких общих рекомендаций не бывает.

Проекты восстановления исторических объектов ландшафтной архитектуры необходимо разрабатывать в проектных организациях, которые могут решать эту проблему комплексно, т. е. с ландшафтной, архитектурной и инженерной точек зрения.

Приступая к работе по восстановлению исторического объекта ландшафтной архитектуры, прежде всего надо понять его назначение и использование в ближайшее время и в перспективе. Это определяется заданием на проектирование.

Существующая практика использования исторических парков для разнообразных видов современного отдыха должна рассматриваться как явление временное, так как не решает полностью проблему отдыха горожан и в то же время губительно сказывается на состоянии и облике исторических ансамблей. Самой действенной мерой по сохранению исторических парков является строительство новых, так называемых «буферных» парков. Их надо располагать в непосредственной близости от исторических ансамблей на территориях, имеющих хорошие природные условия, что позволяет благоустроить их в относительно короткие сроки. В некоторых случаях для размещения активных форм отдыха можно использовать охранные зоны исторических ансамблей.

После выявления назначения восстанавливаемого объекта в будущем необходимо перейти к собственно пред-проектным работам, состоящим из обследования объекта, сбора соответствующего материала и в итоге анализа результатов обследования и собранного материала. Это очень ответственный этап работы, так как проект является логичным следствием проведенного предварительного исследования.

По опыту арх. Н. А. Ильинской обследование объекта и сбор материала целесообразно вести параллельно, это делает работу более целенаправленной. Результаты проводимых исследований по каждому из разделов (почва, рельеф, водная система, растительность, архитектурные сооружения, малые формы) должны быть оформлены в виде схем, планов, текстового материала, подробной фотофиксации. Все это вместе взятое должно явиться базой для разработки проекта и методики восстановления.

В зависимости от сложности и площади проектируемого объекта масштаб выбирают 1:2000, 1:1000, 1:500, 1:200.

Геодезическая съемка включает следующие разделы:

1. горизонтальная планировка, вертикальная планировка, подземные сооружения, наземные сооружения, древесные насаждения (практически все эти данные объединены на одном чертеже) ;

2. инженерная геология;

3. археологические раскопки;

4. архивные изыскания.

Для получения исчерпывающих данных о состоянии восстанавливаемого объекта необходима всесторонняя его характеристика, в которую входят:

• почвенно-грунтовые условия;
• рельеф и почвенный покров;
• водная система;
• дорожная сеть и площадки;
• инвентаризация насаждений;
• архитектурные сооружения;
• малые архитектурные формы и скульптура.

В библиотеках, архивах, музеях следует собрать максимально полно планы, гравюры, рисунки, обмеры, фотографии, т. е. исчерпывающий материал, отображающий состояние объекта на разных стадиях его существования. Кроме графического и иллюстративного материала необходимо изучение архивных и литературных источников, характеризующих объект на разных этапах развития. Необходимо также познакомиться с историей, особенностями развития всех видов искусств и садово-паркового в частности, на всем протяжении существования ансамбля.

В результате проделанного анализа должно быть подтверждено или уточнено заключение, указанное в плановом или реставрационном задании о том, на какой период следует восстанавливать весь ансамбль или его отдельные части.

Объекты, не претерпевшие за период своего существования стилистических изменений, целесообразно восстанавливать на период их наивысшего расцвета.

Предпроектная документация содержит полную характеристику состояния восстанавливаемого объекта и включает:

1. Уточненное архитектурно-планировочное или архитектурно-реставрационное задание с четко сформулированным назначением восстанавливаемого объекта и характером его использования в дальнейшем, с перспективным расчетом посещаемости и сравнением ее с современной посещаемостью.

2. Исчерпывающую историческую справку.

3. Исторический план периода, на который восстанавливается данный объект.

4. Опорный план и опорный дендро-план, характеризующие современное состояние объекта.

5. Совмещенные планы планировки, размещения сооружений и насаждений (периода, на который восстанавливается объект, и современного состояния) - историко-архитектурный опорный план.

6. Ситуационный план.

7. Перспективный план развития района, в котором находится объект.

8. Схему утвержденных границ воcстанавливаемого объекта с нанесением границ охранной зоны, если они разработаны.

9. Транспортную схему.

10. Строительный паспорт объекта - исходные данные на проектиро вание. Данные и условия на присоединение к городским инженерным коммуникациям. Справку о сносе ветхих строений.

11. План гидросистемы.

12. Фотофиксация существующего состояния объекта.

Проектам восстановления больших и ответственных объектов ландшафтной архитектуры, как правило, должна предшествовать стадия технико-экономических расчетов (ТЭР).

Проектирование ведется в одну стадию - рабочий проект или в две стадии - эскизный проект, именуемый в последней инструкции просто «проект», и рабочая документация.

Приступая к работе над проектом, прежде всего следует определить, остаются ли неизменными исторические границы объекта. Кроме того, надо выяснить, потребуется ли внесение корректив в размещение насаждений по границам объекта из-за изменившегося, как правило, окружения.

Следует изучить перспективную транспортную схему. Если намеченные остановки транспорта не отвечают расположению исторических входов, то надо добиваться приведения их в соответствие с теми, которые сложились.

При работе над дорожной сетью существенное значение имеют перспективная посещаемость объекта в целом и посещаемость его архитектурных сооружений, трассы экскурсионных маршрутов. Большое значение в ландшафтной композиции имеет не только рельеф, но и микрорельеф, особенно в открытых частях. В регулярных композициях это система небольших террас, искусственных повышений и понижений, в пейзажных-небольшие уклоны, придающие отдельным участкам значительно большую выразительность. Поэтому необходимо обратить серьезное внимание на возможность максимально полного и точного восстановления как рельефа, так и микрорельефа.

Проекты восстановления больших и ответственных объектов ландшафтной архитектуры полезно выносить на обсуждение специалистов. Обсуждать следует эскиз, а не законченную работу, когда практически уже изменить ничего нельзя. Осуществляться проекты восстановления исторических объектов должны обязательно под авторским надзором. Изложенные общие положения в равной степени относятся к регулярным и к пейзажным объектам.

Восстанавливаемые объекты различны по художественной ценности, сохранности, назначению, размерам, наличию исторических материалов и многим другим признакам, поэтому нельзя рекомендовать для всех единый перечень проектной документации. Можно иметь лишь ориентировочные перечни документации для разных стадий проектирования, которые в зависимости от конкретных условий подлежат сокращению или дополнению к объему СНиПа.

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Парки-пам"ятки садово-паркового мистецтва України як рекреаційні об"єкти

Висновки

Список використаної літератури

Упродовж тисячоліть, фактично після появи осілого способу життя, людина постійно змінювала окремі компоненти та властивості ландшафтних комплексів, надавала їхньому розвитку потрібного спрямування, максимально адаптуючи до власних потреб і бажань, чим і зумовила появу та розвиток такої особливої групи ландшафтів, як антропогенні. Якщо спершу це були первісні поселення, різноманітні сільськогосподарські угіддя, то тепер людину оточують урбанізовані райони, промислово-транспортні вузли, великі агропромислові та лісогосподарські комплекси .

Серед значної кількості антропогенних ландшафтів особливою групою є група садово-паркових ландшафтів, які за своїми функціональними особливостями, взаємозв"язками, що виникають при взаємодії природної та створеної людиною системи у сучасних умовах розвитку суспільства, вирішують проблеми гармонізації середовища, створення комфортних умов для життя та діяльності сучасної людини. Їх, на думку С. Бєляєвої, варто розглядати як своєрідний компроміс між потребою перетворювати, використовувати компоненти природи й водночас їх зберігати .

Прагнення людини до прекрасного, до мистецьких цінностей сприяло створенню й такого доволі складного синтетичного виду мистецтва, як садово-паркове мистецтво. Як вид архітектурно-художньої творчості, що поєднує в собі важливі елементи природи, архітектури, художнього мистецтва та їх композиційне цілісне утворення, садово-паркове мистецтво та його витвори, наприклад, парки-пам"ятки, у певні часи й до тепер залучають до себе не тільки мешканців прилеглих до них територій, але й туристів, екскурсантів, науковців тощо.

Доцільно звернути увагу, що парки та сади здавна мали не тільки утилітарне, але й естетичне значення. З розвитком сполучення, покращення транспортних послуг і зв"язку значно підвищилася роль туризму для розвитку соціально-економічних відносин між різними адміністративно-територіальними організаціями та країнами світу. Тому сьогодні парки-пам"ятки садово-паркового мистецтва окрім значення природно-заповідної території на рівні з іншими природно-заповідними територіями та об"єктами мають велике значення для розвитку збалансованої рекреаційної та туристичної діяльності .

Метою курсової роботи є аналіз парків-пам"яток садово-паркового мистецтва України як рекреаційних об"єктів.

Актуальність обраної теми зумовлена, по-перше, тим, що даний напрямок розвитку туризму в Україні є дуже перспективним, а по-друге, тема розвитку садово-паркового туризму практично не досліджена.

Досягнення зазначеної мети роботи передбачає виконання таких завдань:

Простежити історію розвитку парків-пам"яток садово-паркового мистецтва в Україні;

Проаналізувати вітчизняні парки-пам"ятки загальнодержавного значення;

Визначити місце парків-пам"яток в рекреації України та розвитку садово-паркового туризму.

Предметом дослідження є специфіка садово-паркового туризму як рекреаційних об"єктів.

Об"єктом дослідження є садово-парковий туризм в Україні.

Методи дослідження: аналізу та синтезу, формальної, діалектичної логіки, історичний, порівняльний та ін.

Структурно курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

Теоретичною й методологічною основою роботи послужили нормативно-правові акти України, що стосуються питань функціонування природно-заповідного фонду країни, розвитку туризму і всього рекреаційно-туристського комплексу, положення, викладені в працях вітчизняних авторів із досліджуваної проблеми (О. Бейдик, С. Бєляєва, В. Білоус, К. Гамалія, А. Гетьман, Г. Денисик, С. Дутчак, М. Кляп, В. Ковтун, І. Кравцова, С. Кузнецов, В. Кучерявий, Р. Маленков, П. Масляк, В. Петранівський, І. Родічкін, Я. Садовенко, Л. Царик, Г. Чернюк, Ф. Шандор, М. Шульга, А. Якимчук та ін.), публікації у спеціалізованих періодичних виданнях, матеріали мережі Інтернет тощо.

1. Історія розвитку парків-пам"яток садово-паркового мистецтва в Україні

Поняття «сад» і «парк» досить близькі один від одного і часто бувають взаємозамінними. Але вони мають різні функції і є цілком самостійними об"єктами людської діяльності.

Сад - переважно сільськогосподарський об"єкт для вирощування і отримання фруктів і ягід, а парк - як правило, мистецький об"єкт з особливим розплануванням, включенням різних архітектурних споруд від малих архітектурних форм (альтанки, павільйони) до палаців, театрів, стадіонів, різних спортивних майданчиків. Частка історичних парків мала у своєму складі й ділянку плодового саду (плодовий сад та город у замку Віландрі, в парку Воле Віконт (Франція), в парках передмість Санкт-Петербургу, італійський парк ХVІІ ст. в замку Підгірці (Україна) мав ділянку виноградника). У сучасних парках від цих настанов зазвичай відходять, а функції плодового саду і парку розмежовують .

М. Кляп і Ф. Шандор визначають сад як територію з посадженими людиною плодовими деревами та чагарниками. Також у саду можуть рости декоративні чагарники, квіти, а також бути присутніми елементи городу. Сади бувають різних типів: ботанічний сад; зимовий сад; фруктовий сад; плодовий сад; японський сад і його різновид - Сад каменів. Також садом називають город із посадженими плодово-ягідними культурами .

Найвідоміші сади світу:

Версаль, Франція -- сад, був побудований для Людовіка XIV.

Незвичайний сад Cosmic Speculation, Великобританія

Сад Боболі, Італія, простягається від пагорба позаду палацу Пітті, є одним з найбільших і елегантних садів в італійському стилі. Його дизайн був використаний в якості основи для всіх королівських садів у Європі, в тому числі Версаля.

Rikugien Garden, Японія - один з найпрекрасніших токійських садів, знаний як «сад 6 поем».

Сад Клода Моне, Франція.

The Butchart Gardens, США. Сад був закладений в 1904 р. родиною Бушарт на місці кар"єру, де її чоловік добував вапняк, щоб облагородити знівечену територію.

Kirstenbosch Ботанічний Сад, Кейптаун, ПАР.

Yu Gardens, Китай. Сад був побудований в період династії Мін імператором Цзя Цзінь, і відновлений у 1960 р.

Меморіальний сад Лінкольна, США.

Exbury Gardens - Нью-Форест, Великобританія.

Голландія Keukenhof Gardens, Нідерланди.

Mirabell Garden, Австрія та ін.

Парк - це спеціальна обмежена територія (природна чи штучна), виділена переважно з метою рекреації, відпочинку. В побуті слова «парк» та «сад» далеко не розійшлися. Тому широко використовується словосполучення садово-паркове мистецтво .

М. Кляп і Ф. Шандор виділяють такі основні типи парків: англійський парк; ботанічний парк; дендропарк; водний парк; зоологічний парк; лісопарк; національний парк; парк культури і відпочинку; парк розваг; природний парк; французький парк; приватний парк; етнокультурний парк .

Найвідоміші парки світу:

Центральний Парк (США, Нью-Йорк).

Гайд-парк (Великобританія, Лондон).

Англійський парк - один з найбільших міських парків у світі (Німеччина, Мюнхен).

Бельведер (Австрія, Відень).

Сан-Сусі (Німеччина, Потсдам).

Чапультепек (Мексика, Мехіко).

Тюїльрі (Франція, Париж).

Літній сад (Росія, Петербург).

Парк скульптур Вігаланда (Норвегія, Осло).

10. Софіївка (Україна, Умань).

Нерідко сади і парки набувають статусу пам"яток. Пам"ятки садово-паркового мистецтва - це історико-культурні пам"ятки, що органічно включають у свій склад рослини, особливості ландшафту (пагорби, джерела води та водоспади, долини ручаїв чи річок, камені, скелі, дальні пейзажні перспективи, іноді заболочені ділянки), архітектурні споруди, скульптури, квітники тощо.

В історії суспільства створення історико-культурних ландшафтів і, зокрема, об"єктів садово-паркового мистецтва зазначалося ще в Давньому Єгипті близько 4 тис. років до н. е. Особливого розмаху садово-паркове мистецтво досягло в період розквіту стародавньої столиці Єгипту - Фів, де будували розкішні вілли, оточені садами. Численні рослини спеціально привозили з інших країн. Персія та Індія також відрізнялися високим рівнем розвитку садово-паркового мистецтва. І тут сади були символами раю, створювалися для відпочинку при царських резиденціях. Завдяки завойовницьким походам Олександра Македонського суспільство античної Греції опинилося під впливом культури і традицій Єгипту, Індії і Персії, а потім вплинуло на розвиток Стародавнього Риміу .

Найбільш відомими шедеврами паркобудівництва Європи минулих століть визнано сад Бальбі у Флоренції (Італія), парк Сан-Сусі у Потсдамі (Німеччина), палацовий парк у Версалі (Франція) та Національний дендрологічний парк «Софіївка» (Україна). Досить відомі Санкт-Петербурзькі палацові комплекси (Росія) .

Ще за часів Київської Русі слов"яни змінювали різні природні об"єкти, що знаходились на території храмів. Заповідні гаї називалися в них «божеліссям», «праведним лісом», «святибором». У священних гаях заборонялося рубати дерева, ламати гілки, косити траву. В неналежний час туди навіть заборонялося ходити. У ті часи така заборона називалася - заповіданням. Заповідання проголошувалося урочисто, перед великими зібраннями людей. Лісові урочища обходили із священиками й образами, свяченою водою і молитвами, оголошуючи заборону рубати дерева кілька років. Старі дерева часто обносилися огорожею, і за огорожу міг заходити тільки жрець. Крім лісових гаїв, у слов"ян заповідними вважалися деякі озера, річки, великі валуни, вигадливі камені і гори .

Корисну роль у збереженні лісів відіграли монастирі, при яких вони ретельно охоронялися і подекуди збереглися до наших днів, ставши основою деяких сучасних заповідників, парків, заказників.

Справжній сплеск розвитку садово-паркового мистецтва в Україні пов"язаний із поширенням бароко, український різновид якого, на відміну від західноєвропейського, перш за все характеризує підкреслена народність, найбільш виявлена у вітчизняній архітектурі, і, відповідно, у садово-парковому мистецтві. Паркова архітектура в Україні долає стильові зміни швидше за інші види мистецтв, і впродовж одного століття тут відбулося формування і розквіт регулярного, пейзажного, романтичного і сентиментального парку. Саме період XVIII-XIX століття подарував світові взірці неповторного українського паркобудівництва .

Створення садово-паркових ансамблів у XVIII ст. відбувалося за умов поєднання накопиченого впродовж століть практичного досвіду з акліматизації рослин та наявних наукових знань з архітектури, будівельної справи, ботаніки, зоології. Розвитку вітчизняної ботаніки сприяли роботи випускників Києво-Могилянської академії М. Тереховського, Г. Соболевського, С. Андрієвського.

Значний вплив на розвиток маєткового будівництва мав просвітницький гуманізм другої половини XVIII ст. Світ садибної культури будувався на принципах реалістичної філософії з її прагненням до ясності, порядку і простоти. У просвітницькій літературі людина мислилася як частина природи, і тому оточуючий її світ мав будуватися за її законами з урахуванням природного середовища.

Просвітницький гурток «Попівська академія» у Попівці на Слобожанщині, яким керував харківський просвітитель О. Паліцин, об"єднав місцеву інтелігенцію, яка займалася питаннями науки і просвітництва. Члени гуртка обговорювали проблеми раціональності, «природності», що мали своє специфічне втілення у садибній культурі. О. Паліцину належить ідея палацово-паркового ансамблю Г. Шидловського у Старому Мерчику - першого пейзажного парку на Харківщині, одного з перших в Україні та Росії.

Певне значення у поширенні місцевої культури паркобудівництва мала школа садівництва у Хотені, де спадкоємці сумського полковника Кондратьєва побудували за проектом Д. Кваренгі одну з найкращих садиб у всій Росії. І. Каразін заснував парк у Oснов"янцях за власним проектом, з оранжереєю, для якої його брат В. Каразін винайшов оригінальну систему опалення. Це був вишуканий парк в англійському стилі, але головною цінністю його було проведення широкомасштабного досліду з акліматизації деревних порід.

Благодатні землі Чернігівщини стали місцем розташування крупних гетьманських резиденцій. Отримавши тут в дарунок від Катерини ІІ маєтки навколо села Парафіївка, фельдмаршал П. Рум"янцев розпочав будівництво архітектурних споруд, оточених садами. Палац у Качанівці був зведений в кінці XVIII ст. за проектом московського архітектора К. Бланка. Водна система парку, одна з найбільших у Росії, мала площу більше 100 га.

Граф П. Завадовський, отримавши землі й велике багатство від Катерини ІІ, побудував пишний кам"яний палац за планом Д. Кваренгі у Ляличах Чернігівської губернії. За палацом знаходився регулярний французький сад-квітник, а далі - великий англійський парк із звіринцем.

Особливо значного розвитку набуло садово-паркове будівництво на Правобережній Україні, на землях, які до 1792 р. входили до складу Речі Посполитої. Могутні князівські родини (Острозькі, Вишневецькі, Чарторизькі) володіли великою кількістю земель, що передавалися у спадок з покоління в покоління. Садибні комплекси ставали свідченням могутності й престижу їх власників - польських магнатів, які запрошували для їх створення кращих фахівців - архітекторів, будівничих, садівників, чиї роботи вони мали можливість оцінити на теренах Польщі .

Перехід від сентименталізму до романтизму в історії садово-паркового мистецтва України чітко простежується при розгляді двох найвиразніших ансамблів - Уманського та Корсуньського. Для будівництва парку в Умані запросили досвідченого садівника німця Оліву, який уміло використав природний рельєф. Парк, названий Софіївкою на честь Софії Потоцької, створювався як романтичний парк-символ: численні гроти, водоспади, статуї навівали меланхолійний настрій.

Найважливішим компонентом Корсуньського саду був камінь, що відрізнявся простотою форми і структури. Парк формувався при використанні нерукотворної природи, мотивів первісного ландшафту. Побудований на трьох мальовничих островах, що теж відрізняє його від інших парків, Корсуньський ансамбль є неповторним витвором архітекторів та садівників.

У Північно-Східній частині Правобережного лісостепу України, недалеко від Білої Церкви, знаходиться ще один чудовий ансамбль - дендрологічний парк Олександрія. В основу паркових композицій було покладено принцип повного використання природного ландшафту, що вимагало виключення елементів симетрії. У східній частині парку домінували екзотичні породи, завезені з інших країн та регіонів, у західній - природний ліс. Найбільш цікавою ділянкою центральної частини парку стала вікова дубрава площею 35 га, на якій росте 1500 дубів віком від 100 до 300 років. Окрасою парку є павільйони «Луна» та «Ротонда», архітектурна споруда «Руїни» .

У другій половині ХІХ ст. процес розвитку садово-паркового будівництва на теренах України помітно уповільнюється. З 1840-х років у садибному будівництві починається занепад, пов"язаний з кризою натурального хазяйства і початком промислового перевороту в Україні. З розвитком капіталізму дворянські садиби втратили економічну основу свого існування, і поміщики почали приділяти особливу увагу питанням інтенсифікації господарства у своїх маєтках. Тенденція до утилітарності проявлялася у відведенні ділянок паркової території для акліматизації нових цінних у декоративному та промисловому відношенні порід дерев та кущів, в той час як художня сторона композиції садово-паркового пейзажу відходила на другий план. Проте і у другій половині ХІХ століття в Україні були створені садово-паркові ансамблі, що заслуговують на увагу .

Одним із таких ансамблів є ландшафтний парк у Тростянці, створений у маєтку І. Скоропадського, в якому майже немає архітектурних об"єктів, але флора якого відзначається рідкісним багатством. Пейзажі, створені шляхом використання особливостей рельєфу та застосування насаджень різноманітної флори, уславили Тростянецький парк як один із кращих ландшафтних парків.

Весело-Боковеньківський дендропарк М. Давидова, нащадка героя війни з Наполеоном, партизана Дениса Давидова, було засновано у 1893 р. у степовій безлісній зоні Кіровоградської області. Цей ансамбль наочно демонструє можливості людини, яка поставила собі за мету виростити зразковий парк на малопридатних землях, за несприятливих кліматичних умов. Мальовничий дендропарк у ландшафтному стилі став лабораторією для дослідів з акліматизації екзотів та рідкісних рослин на Правобережній Україні.

Маєток крупного цукрозаводчика І. Харитоненка Наталіївка - приклад заміського дачного комплексу кінця ХІХ століття, важливе місце в якому займали виробничі та господарчі будівлі, манеж, водонапірна башта. Один із найцікавіших елементів Наталіївського парку - так звані «співаючі тераси» - сад карликових яблунь на п"яти цегляних терасах, які створювали сприятливий мікроклімат для рослин .

Старовинні парки, створювані колись для відпочинку та представництва, стали безцінними пам"ятками своєї епохи, і з плином часу їх значення тільки збільшується. Проте в Україні значна частина садово-паркових ансамблів зруйнована, а та, що залишилася, далека від первісного вигляду. Причина цього полягає не тільки у руйнівному впливі часу на паркові будівлі: вигляд парків постійно змінюється в процесі трансформації живого рослинного матеріалу. Реставрувати, тобто відновити колишній вигляд парку, практично неможливо. Більш перспективними є роботи по реконструкції парків - їх перебудова залежно від можливостей використання. Природничо-науковий потенціал старовинних парків найповніше використовується в разі проведення на їх базі науково-дослідних робіт з інтродукції та акліматизації. Найкраще це демонструють дослідження, що розгорнулися у парках Софіївка, Олександрія та Тростянець, приналежних до Національної академії наук України. Збереження естетичних засад садово-паркового ансамблю теж дуже важливе: воно сприяє його використанню як місця відпочинку, музею просто неба, заповідника. Для ефективного відновлення парку як високохудожнього комплексу слід залучати не тільки істориків мистецтва, а й дендрологів, екологів, гідротехніків та фахівців інших спеціальностей. Наукові та технічні знання, завдяки яким колись були створені чудові садово-паркові ансамблі, допоможуть продовжити їхній вік, надавши їм нової принади.

2. Аналіз вітчизняних парків-пам"яток загальнодержавного значення

На початок ХХІ ст. природно-заповідний фонд (ПЗФ) України включав 3 біосферних і 14 природних заповідників, 7 національних парків і 6596 заказників, пам"яток природи, ботанічних садів, зоологічних та дендрологічних парків, парків-пам"яток та ін. .

Функціонування природно-заповідного фонду України здійснюється згідно із законодавством України. Нормативно-правова база діяльності ПЗФ включає:

Закони України «Про природно-заповідний фонд України», «Про внесення змін до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», «Про охорону навколишнього природного середовища»;

Укази Президента України «Про території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення»; «Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об"єктів»; «Про створення національного природного парку «Прип"ять-Стохід»;

Постанови Кабінету Міністрів України «Про службу державної охорони природно-заповідного фонду України», «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду»;

Постанову Верховної Ради України «Про впорядкування управління заповідниками та національними природними парками»;

Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затвердження нової редакції Положення про наукову діяльність заповідників та національних природних парків України»;

Накази Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України «Про затвердження Положення про еколого-освітню діяльність заповідників і національних природних парків України»; «Про затвердження Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об"єктів природно-заповідного фонду України»; «Про затвердження Режиму охорони, відтворення і використання водних живих ресурсів у водоймах Шацького національного природного парку»;

Положення Міністерства охорони навколишнього природного середовища України «Про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об"єктів»; «Про Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об"єктів» та ін. .

За класифікацією територій та об"єктів природно-заповідного фонду України, наведеною в Законі України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать:

Природні території та об"єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні
ландшафтні парки, заказники, пам"ятки природи, заповідні урочища;

Штучно створені об"єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам"ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам"ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам"ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Парками-пам"ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Парки-пам"ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами. Оголошення парків-пам"яток садово-паркового мистецтва провадиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об"єктів у їх власників або користувачів. На території парків-пам"яток садово-паркового мистецтва
можуть проводитися наукові дослідження. На їх території забороняється будь-яка діяльність, що не пов"язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню.

На території пам"яток садово-паркового мистецтва забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок населення, здійснюється догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду з підсадкою дерев і чагарників ідентичного видового складу, замість загиблих, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження композицій із дерев, чагарників і квітів, трав"яних газонів. На їх території може проводитися зонування відповідно до вимог, встановлених для ботанічних садів.

Утримання та реконструкція парків-пам"яток провадиться згідно з проектами, що розробляються науковими та проектними установами і затверджуються органами, у підпорядкуванні яких перебувають ці парки, за погодженням з:

Центральним органом виконавчої влади в галузі охорони
навколишнього природного середовища - щодо парків-пам"яток
садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення;

Органами центрального органу виконавчої влади в галузі
охорони навколишнього природного середовища на місцях - щодо парків-пам"яток садово-паркового мистецтва місцевого значення.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших
природних об"єктів, оголошених парками-пам"ятками садово-паркового
мистецтва, беруть на себе зобов"язання щодо забезпечення режиму
їх охорони та збереження .

ПЗФ України включає в себе ряд територій та об"єктів, які мають подвійну задачу - заповідання природи та рекреацію - національні природні парки (НПП) та регіональні ландшафтні парки (РЛП). Це природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи, що створюються з метою збереження, відтворення й ефективного використання природних комплексів та об"єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Основними їх завданнями є: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об"єктів; створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреації; сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.

Охорона природи є ознакою справжньої цивілізованості країни тому розвиток природоохоронної галузі в Україні є нині дуже актуальним. Саме тому відбувається планомірне збільшення площ ПЗФ. Нині загальна частка земель що включені до складу ПЗФ України становить 4,95 % від площі країни. Це майже 30 тис. км2 - площа окремої адміністративної області, або невеликої держави. Станом на 2011 рік ПЗФ України нараховував 7346 територій та об"єктів, з них 19 національних природних парків та 49 регіональних ландшафтних парків - установ ПЗФ .

Всього в Україні налічується 88 парків-пам"яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного і 426 місцевого значення.

Парки-пам"ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення включають: парки культури і відпочинку, дендропарки, ділянки лісу, які використовуються як парки відпочинку, тобто є лісопарками, та інші об"єкти.

В Україні знаними взірцями садово-паркового мистецтва, окрім парку «Софіївка» вважають Державний Нікітський ботанічний сад, дендрологічні парки «Олександрія», «Тростянець», «Веселі Боковеньки», магнатські палацові парки Західної України та інші [ 18, с. 129].

Досліджуючи територіальний розподіл рекреаційно-туристичних ресурсів за регіонами України, П. Масляк виділяє пам"ятки садово-паркового мистецтва державного та місцевого значення в окремих регіонах:

АРК - Алупкінський палац-музей та парк XIX ст., Нікітський ботанічний сад, Масандрівський парк у Ялті; Вінницька область - 29 парків-пам"яток садово-паркового мистецтва (11 - державного значення); Волинська область: 5 парків-пам"яток садово-паркового мистецтва місцевого значення, ботанічний сад Волинського державного університету; Дніпропетровська область - 7 парків-пам"яток садово-паркового мистецтва; Житомирська область - 31 парк-пам"ятка садово-паркового мистецтва; Закарпатська область - 21 пам"ятку садово-паркового мистецтва; Запорізька область - 20 парків-пам"яток садового-паркового мистецтва; Івано-Франківська область - 8 парків-пам"яток садово-паркового мистецтва; Київська область - 8 парків-пам"яток садово-паркового мистецтва (дендропарк «Олександрія» і комплекс паркових споруд у м. Білій Церкві); Кіровоградська область - 4 парки-пам"ятки садово-паркового мистецтва (дендропарк «Веселі Боковеньки»); Луганська область - 6 парків-пам"яток садово-паркового мистецтва (у тому числі «Гостра Могила»); Львівська область - 55 парків-пам"яток садового-паркового мистецтва (ботанічний сад Львівського університету, 2 дендропарки); Миколаївська область - 19 парків-пам"яток садово-паркового мистецтва («Мостовський» державного значення, ботанічне урочище «Степок» державного значення); Одеська область - 19 парків-пам"яток садово-паркового мистецтва (ботанічний сад Одеського державного університету, Кардамичівський парк); Полтавська область - 20 парків-пам"яток садово-паркового мистецтва (4 - державного значення, Устимівський дендропарк); Рівненська область - 9 парків-пам"яток садово-паркового мистецтва; Сумська область - 19 парків-пам"яток садово-паркового мистецтва; Тернопільська область - 18 парків-пам"яток садово-паркового мистецтва (4 - державного значення); Харківська область - 4 пам"ятки садово-паркового мистецтва (1 - державного значення); Херсонська область - 12 парків-пам"яток садово-паркового мистецтва; Хмельницька область - 24 парки-пам"ятки садово-паркового мистецтва (8 - державного значення, Кам"янець-Подільський ботанічний сад); Черкаська область - 38 парків-пам"яток садово-паркового мистецтва (6 - державного значення, дендропарк «Софіївка»); Чернівецька область - 40 парків-пам"яток садово-паркового мистецтва (ботанічний сад і дендропарк Чернівецького державного університету, Сторожинецький дендропарк, пам"ятки садово-паркового мистецтва XIX ст. у м. Чернівцях); Чернігівська область - 22 парки-пам"ятки садово-паркового мистецтва (державного значення у с. Сокиринці, Тростянецький дендропарк, палацово-парковий ансамбль у селищі Качанівка); Київ - понад 60 парків (Гідропарк, Голосіївський імені М. Рильського, Центральний, Центральний ботанічний сад Національної академії наук, Ботанічний сад національного університету імені А. В. Фоміна та ін.) .

Кожна з пам "яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення - «Голосіївський ліс», «Феофанія», «Шарівський», «Ташанський парк», «Дубечне», «Хомутецький», «Лівадійський», «Масандрівський», «Місхорський», «Печерський парк» та ін. - має свою особливість, «родзинку».

Так, парк-пам"ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Шарівський», що знаходиться в селищі міського типу Шарівка Богодухівського району Харківської області, належить до найстаріших пам"яток палацово-паркової архітектури України. Композиційним центром парку є збудований на високому пагорбі двоповерховий замок-палац, який має 26 кімнат і три зали. Зовнішня будова та інтер"єри, стилізовані під готику, колись відзначилися розкішшю і частково збереглися до нашого часу: кахлеві печі, настінний живопис і ажурне ліплення, темні дубові панелі, мармурові парадні східці. Склад живої паркової колекції різноманітний - близько 200 видів дерев і кущів, 150 з яких є рідкісними екзотичними породами. У прилягаючому лісі водяться лосі, дикі кабани, кози .

Загальнодержавний парк-пам"ятка садово-паркового мистецтва ХVІІІ ст. Ташанський парк, розташований у Переяслав-Хмельницькому Київської обл., характеризується рідкісною і неповторною місцевістю. Це водночас - база дендрологічних досліджень та місце відпочинку місцевого населення. Основна цінність парку - дерева-екзоти, ландшафт, якісно відмінний від інших ділянок, три рукотворні ставки, викопані в різних точках парку. Багатством парку є птахи, в тому числі рідкісні: сиворакша, дятел червоноголовий, сойка, синиця ремез, бугай, вальдшнеп, очеретянка, соловей, кроншнеп, шпак, різновиди синиць. Парк і його околиці заселяють звірі: заєць русак, лисиця руда, куниця кам"яна і лісова, тхір лісовий, видра, бобер, ондатра, норка.

Не дивлячись на те, що Ташанський парк функціонує як пам"ятка садово-паркового мистецтва та підпорядкований Студениківському лісництву, сьогодні він недоглянутий. Ніхто ніяких робіт в ньому, навіть природоохоронних, не веде. Дуби-екзоти втрачають свою цінність, через нестачу догляду. Вони з року в рік всихають. Крім того, загинуло багато екзотичних дерев, які б могли ще довго своєю присутністю прикрашати Ташанський парк та милувати очі відвідувачам .

Унікальною особливістю, яка вирізняє парк-пам"ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Феофанія» з-поміж інших є гармонійне поєднання нерукотворних шедеврів первозданної природи із сучасним мистецтвом ландшафтного дизайну на фоні духовної величі Свято-Пантелеймонівського собору. Ця місцевість несе енергетику своєї багатовікової історії, насиченої багатьма культовими подіями і являє собою унікальне культурно-природне утворення із потенційними функціями оздоровлення, рекреації, туристичного тяжіння та релігійного центру.

Дуже високою є історико-культурна цінність парку-пам"ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Хомутецький» (Полтавська обл.), яка набагато перевищує його ботанічне значення. Тут зберігається історія садиби і діяльності декабристів. В одному з приміщень палацу, розташованого на території парку, міститься присвячена декабристам частина експозиції Хомутецького історичного музею.

В даний час у парку зростає понад 20 видів і форм дерев і чагарників. Основа парку - природна діброва, в якій переважають трьохсотрічні дуби і липи. Цікавою ботанічною пам"яткою є дуб черешчатий - дуб-трійця, який був посаджений Муравйовим-Апостолом на честь своїх загиблих синів-декабристів. Парк спланований в регулярному і ландшафтному стилях. Регулярна частина парку з доріжкою, яка обсаджена липою серцелистою і кленом гостролистим, знаходяться з боку головного фасаду. Особливо мальовничий ставок, який займає 2 га території парку. Його береги поросли рогозом вузьколистим і ряскою. Частина земель парку була відведена під сад, плодові дерева якого збереглися до сьогоднішнього дня. Паркові насадження поступово переходять в ліс і заплавні луги, які оточують садибу. Багатий своїм різноманіттям тваринний світ парку. Тут проживає 154 види наземних хребетних, три з яких занесені до Червоної книги України, 2 відносяться до Європейського червоного списку, два види регіональні рідкі. У Хомутецькому парку багато птахів - близько 110 видів .

На території села Печера Тульчинського району Вінницької області розташована пам"ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного рівня «Печерський парк». Парк заснований у кінці ХVІІ ст. На території зростає більше 60-ти видів і форм дерев та чагарників, які мальовничо розташувалися на схилах берега річки Південний Буг, русло якої в районі паркової зони заповнено численними порогами. Печера з кінця 16 ст. належала магнатам Збаразьким. У 1682 р. молдовський господар Дука був оголошений правителем Правобережної України і зробив мальовниче місце своєю резиденцією. Навколо кам"яного палацу було закладено парк. Про регулярну побудову Печерського парку свідчить правильний геометричний план, що в основному зберігся, і чотирирядна липова алея від головних воріт до палацу, якій вже майже 300 років. Паралельно головній по периметру було створено дві бічні алеї, які перетинали інші, перпендикулярні, під кутом у напрямку до Бугу. Перед головним фасадом палацу з боку ріки розташовувались великі квіткові партери з фонтанами і терасами, що вели до води. Грандіозна панорама Забужжя відкривалася віковим сосновим бором. Наприкінці ХІХ ст. парк був перероблено на ландшафтний. Серед володарів Печери був «сарматський князь» Юрко Хмельницький, родина Потоцьких. В Печерському парку розташований архітектурний шедевр - мавзолей сім"ї Потоцьких .

Комплексною науково-дослідною установою, однією з найстаріших в Україні, що веде роботи з питань плодівництва та ботаніки, є Нікітський ботанічний сад (НБС). Дендрарій саду - унікальне зібрання рослин з усіх континентів, а відтак популярне місце відпочинку та екскурсій. Розташований на Південному березі Криму між селищем Нікіта (нині -Ботанічне) та Чорним морем .

За оцінками головних фахівців в галузі ботаніки, Нікітський ботанічний сад входить до числа найвідоміших в світі ботанічних установ і тих, що включають найбільші колекції генофонду цінних рослин. НБС є єдиним в нашій країні сховищем видового і сортового різноманіття південних плодових культур, що включає понад 11 000 сортів персика, абрикоса, аличі, черешні, інжиру, граната, маслини, зизифусу, хурми. Тут зібрані унікальні колекції декоративних деревних і трав"яних рослин, що нараховують понад 6 000 видів, і багатющі сортові та фермові колекції понад 250 ботанічних видів пряно-ароматичних, ефіроолійних, лікарських, фарбних рослин. Ученими Саду одержано і знаходиться у вивченні близько 35 тис. гібридів, поліплоїдів і мутантних форм господарсько-цінних рослин.

За вагомий внесок колективу у вітчизняну аграрну науку Указом Президента України від 13 січня 2000 р. Нікітському ботанічному саду надано статус Національного наукового центру . НБС є провідним центром з науково-просвітницької роботи і пропаганди досягнень вітчизняної ботанічної і аграрної науки на півдні України, центром з підготовки наукових фахівців вищої кваліфікації у сфері напрямів його діяльності.

сад квітковий туризм парк

3. Місце парків-пам"яток в рекреації України та розвитку садово-паркового туризму

Старовинні ландшафтні об"єкти, парки-пам"ятки садово-паркового мистецтва мають значну культурну, історичну, естетичну та дендрологічну цінність і підлягають охороні державою. В той же час садово-паркові ландшафти є своєрідним матеріальним втіленням минулих років, які сьогодні зберігають пам"ять про своїх власників, тому з огляду на це їх варто розглядати як важливі об"єкти рекреаційно-туристичної діяльності регіонів.

Парки-пам"ятки садово-паркового мистецтва - це не лише витвори мистецтва, а й своєрідна ілюстрація відповідних філософських поглядів, ставлення людини до природи. Завдяки своїм особливостям, що визначаються історичними, політичними, соціально-економічними, природними, естетичними, культурними, релігійними та іншими аспектами й засобами впливу, можуть домінувати певні характерні ознаки у кожного різновиду садово-паркового мистецтва.

А. Якимчук вважає, що рекреаційну цінність парків-пам"яток слід визначати за такими складниками: ландшафтно-естетична цінність, кліматичні показники для здійснення рекреації в теплий і холодний період, потенціал природоохоронних територій та об"єктів, історико-культурна цінність, наявність закладів розміщення туристів, транспортна доступність.

Варто враховувати, що сади й парки, пов"язані з іменами відомих історичних постатей, розглядаються як об"єкти культурної спадщини і входять до переліку пам"яток архітектури та містобудування України. Зокрема, Софія Главані-Вітт-Потоцька була ініціатором створення парку, який нині є неперевершеним зразком садово-паркового мистецтва кінця XVIII - початку XIX ст. і має назву? Національний дендрологічний парк «Софіївка» НАН України (м. Умань Черкаської області).

Створення садово-паркових ландшафтів Правобережної України пов"язано із такими відомими прізвищами: Браницьких, Толстих, Лопухіних, Даховських, Грохольських, Шувалових, Давидових, Воронцових, Свейковських, Потоцьких та ін. Сади та парки багатих польських магнатів і російських вельмож стали своєрідними культурними центрами відповідних регіонів. Наприклад, один із центрів декабристського руху був у місті Кам"янці. У В. Давидова неодноразово були С. Волконський, П. Пестель, С. Муравйов-Апостол, М. Бестужев-Рюмін та ін.

З дитинством Т. Шевченка пов"язана садиба Енгельгардта в селі Будищі Звенигородського району Черкаської області. У лютому 1847 р. Ф. Ліст відвідав Немиров, де дав один із останніх своїх концертів у залі палацу графа Б. Потоцького. Через декілька років у Немирів приїздив Оноре Бальзак із Евеліною Ганською, тут «сяяла» «північна красуня» - молодша дочка О. Пушкіна, Таша. Садиба К. фон Мекка в Браїлові Вінницької області пов"язана із життям та творчістю композитора П. Чайковського, прихильницею якого була Н. фон Мекк. Навесні 1878 р. композитор отримав запрошення приїхати у Браїлів. Там були написані перша оркестрова сюїта, опера «Орлеанська діва», п"єса для скрипки, сім романсів .

Сьогодні палаци, паркові території садово-паркових ландшафтів уходять до переліку пам"яток архітектури та містобудування України: парк і палац у смт. Вороновиці (кінець XVIII ст.), палац княгині М. Щербатової (м. Немирів, кінець XIХ ст.), садиба графів Черномських (XIХ ст.), парк у с. Спичинцях (кінець XVIII ст.), парк «Олександрія» (м. Біла Церква, XVIII-XIХ ст.), садиба княгині В. Голіциної (XVIII-XIХ ст.), садиба Давидових у м. Кам"янці (XVIII-XIХ ст.), садиба Лопухіних у м. Корсуні-Шевченківському (1783-1787 рр.), Мисливський замок у м. Тальному (XIХ-XХ ст.), «Софіївка» (XVIII-XIХ ст.), садиба із парком у м. Шполі (XIХ- XХ ст.) та ін.

Наявність пам"яток садово-паркового мистецтва зумовлює розвиток садово-паркового (садового, паркового, квіткового) туризму, специфіка якого полягає в тому, що, з одного боку, він тільки починає розповсюджуватися у світі, а з іншого, садово-паркове мистецтво має давню історію. Його виникнення сягає у глиб віків і є ознакою цивілізації, окультурення природного середовища. Садово-паркове мистецтво належить до синтетичних видів мистецтв і є одним із найбільш складних і трудомістких, адже оперує з неживими речами і живими істотами - рослинами .

В якості прикладу можемо навести, зокрема, тур «Два парку любові», організований турагентством «Дінай Тур».

Програма туру:

8.30 - виїзд з Києва на комфортабельному автобусі.

9.45 - прибуття в м. Біла Церква.

10.00 - екскурсія по дендропарку «Олександрія», закладеному графом Франциском-Ксаверієм Браницьким в 1793 р. і названого на честь дружини, племінниці ясновельможного князя Григорія Потьомкіна-Таврійського, камер-фрейліни Катерини II. Цей парк вважається одним з кращих в Європі і містить понад 1800 видів рослин.

11.30 - вільний час - прогулянка по парку.

12.15 - виїзд з м. Біла Церква.

14.00 - прибуття в м. Умань.

14.15 - обід (за бажанням).

15.15 - екскурсія по найвідомішому в Україну дендропарку «Софіївка». Його створив в 1796-1802 рр. граф Станіслав Потоцький для своєї дружини - красуні гречанки Софії.

17.00 - вільний час - прогулянка по парку.

18.00 - виїзд з м. Умань.

21.00 - прибуття до Києва.

На околиці Білої Церкви, всього в годині їзди від столиці, розташувалося унікальне творіння людських рук і природи - дендрологічний парк «Олександрія». Він є одним з найбільш відвідуваних об"єктів Київської області. Через парк протікає невелика, але живописна річечка Рось, яка немов доповнює лісової антураж динамікою.

Парк «Олександрія» розкинувся більш ніж на 200 га. Парк виник як заміська резиденція графа К. Браницького в кінці XVIII ст. за проектом і під керівництвом італійського майстра Д. Ботані і садівника А. Станге. Олександрія служить прекрасним прикладом романтичного парку. Названий він на честь дружини графа Браницького О. Енгельгардт, яка припадала рідний племінницею князю Г. Потьомкіну .

До середини XIX століття «Олександрія» став одним з прекрасних пейзажних парків України. З Північної Америки і Західної Європи в парк «Олександрія» ввозилися різні екзотичні рослини. У глибоких балках були споруджені каскади ставків, наповнених чистою джерельною водою, водоспади та фонтани. Слава «Олександрії» приваблювала сюди безліч відвідувачів, серед яких було чимало відомих людей. У різний час цими алеями бродили поети Гавриїл Державін і Олександр Пушкін; бували тут Тарас Шевченко, декабристи Сергій Муравйов-Апостол, Михайло Бестужев-Рюмін, відвідували парк члени імператорської родини. За повір"ям, поему «Полтава» Пушкін писав саме в «Олександрії».

Прогулюючись алеями і доріжками парку «Олександрія», багато відвідувачів навіть і не здогадуються про те, що вони здійснюють своєрідну подорож земною кулею, оскільки батьківщиною багатьох дерев, що постають тут перед очима, є далекі материки й острови. Нині в парку росте понад 600 видів і форм зелених «екзотів».

Ландшафтний парк «Олександрія» величезний і прекрасний. У ньому менше штучності, ніж в «Софіївці», він вражає гармонією природи, для якої творіння рук людських є лише легкими додатковими штрихами. Як, наприклад, знаменита напівкругла колонада, акустика якої дозволяє спілкуватися шепотом двом людям, що стоять в різних кінцях. Цей атракціон для багатьох туристів стає справжнім відкриттям.

Оцінюючи в цілому по Україні рекреаційно-туристичний потенціал національних природних та регіональних ландшафтних парків, Р. Маленков доходить висновку, що він використовується дуже неефективно. Серед значної кількості природоохоронних рекреаційних установ лише одиниці виконують нормально свої функції. Одна з головних причин такої ситуації, на його думку, - катастрофічний дефіцит інформації для громадян України та її гостей (потенціальних туристів та користувачів рекреаційних послуг). Та незначна кількість інформації про згадані парки, що є в мережі Інтернет, ні в якій мірі не задовольняє попит серед населення. Особливо це стосується інформації про рекреаційно-туристичний потенціал територій та об"єктів природно-заповідного фонду. Одним із варіантів вирішення проблеми дефіциту інформації може стати, вважає вчений, інтерактивна кадастрова система .

Тому корисним може стати криворізький досвід творчого підходу до садово-паркової композиції. У серпні 2011 р. у Кривому Розі було відкриття квіткового годинника, діаметр циферблату якого становить 22 метри. Сам циферблат знаходиться під кутом 30 градусів і підтримується чотирма колонами. У хвилинну стрілку, довжина якої 12 метрів, вмонтована система поливу рослин. Тут використана інноваційна система розташування кольорів у спеціальних ящиках, які не дадуть розмиватися землі; система інфрачервоного випромінювання, що дозволяє рослинам цвісти навіть взимку. Годинник є одним з об"єктів архітектурної композиції, куди також входять світло-музичний фонтан і пам"ятник козакові Розі .

Останнім часом дедалі більше людей приділяють увагу квітам, особливо в період їх цвітіння. На Закарпатті, зокрема, особливим попитом користуються нарциси, сакура, магнолія. Масове цвітіння сакури, як правило, припадає на середину квітня. Цвітіння сакури і магнолій в Ужгороді, Мукачеві, Хусті щороку привертає увагу десятків тисяч любителів цих прекрасних рослин. Впродовж декількох років у селі Дідово Берегівського району в рамках святкування Дня села відбувається традиційний «Фестиваль троянд». Варто поширювати досвід села Пацканьово Ужгородського району, де проводиться фестиваль «Червона черешня», села Дюла Виноградівського району, де з 2008 р. відбувається «Фестиваль полуниці» та ін.

ВИСНОВКИ

Таким чином, парками-пам"ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Парки-пам"ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами. Всього в Україні налічується 88 парків-пам"яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного і 426 місцевого значення.

Парки-пам"ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення включають: парки культури і відпочинку, дендропарки, ділянки лісу, які використовуються як парки відпочинку, тобто є лісопарками, та інші об"єкти. В Україні знаними взірцями садово-паркового мистецтва, окрім парку «Софіївка» вважають Державний Нікітський ботанічний сад, дендрологічні парки «Олександрія», «Тростянець», «Веселі Боковеньки», магнатські палацові парки Західної України та інші.

Дослідивши історію розвитку садово-паркового мистецтва в Україні, можемо зазначити, що справжній його сплеск був пов"язаний із поширенням бароко, український різновид якого, на відміну від західноєвропейського, перш за все характеризує підкреслена народність, найбільш виявлена у вітчизняній архітектурі, і, відповідно, у садово-парковому мистецтві. Паркова архітектура в Україні долає стильові зміни швидше за інші види мистецтв, і впродовж одного століття тут відбулося формування і розквіт регулярного, пейзажного, романтичного і сентиментального парку. Саме період XVIII-XIX століття подарував світові взірці неповторного українського паркобудівництва.

Аналіз показав, що кожна з пам "яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення - «Голосіївський ліс», «Феофанія», «Шарівський», «Ташанський парк», «Дубечне», «Хомутецький», «Лівадійський», «Масандрівський», «Місхорський», «Печерський парк» та ін. - має свою особливість, «родзинку», які ми розкрили у роботі.

Як об"єкти рекреаційно-туристичної діяльності регіонів парки-пам"ятки садово-паркового мистецтва являють собою не лише витвори мистецтва, а є своєрідною ілюстрацією відповідних філософських поглядів, ставлення людини до природи. Завдяки своїм особливостям, що визначаються історичними, політичними, соціально-економічними, природними, естетичними, культурними, релігійними та іншими аспектами й засобами впливу, можуть домінувати певні характерні ознаки у кожного різновиду садово-паркового мистецтва.

Рекреаційну цінність парків-пам"яток слід визначати за такими складниками: ландшафтно-естетична цінність, кліматичні показники для здійснення рекреації в теплий і холодний період, потенціал природоохоронних територій та об"єктів, історико-культурна цінність, наявність закладів розміщення туристів, транспортна доступність.

Наявність пам"яток садово-паркового мистецтва зумовлює розвиток садово-паркового (садового, паркового, квіткового) туризму, специфіка якого полягає в тому, що, з одного боку, він тільки починає розповсюджуватися у світі, а з іншого, садово-паркове мистецтво має давню історію. Його виникнення сягає у глиб віків і є ознакою цивілізації, окультурення природного середовища. Садово-паркове мистецтво належить до синтетичних видів мистецтв і є одним із найбільш складних і трудомістких, адже оперує з неживими речами і живими істотами - рослинами.

Спеціальні пропозиції, пов"язані з відвідуванням мальовничих садів та парків населених пунктів, а також фестивалів квітів, набувають дедалі більшого попиту.

В якості прикладу створення маршруту садово-паркового туризму ми навели тур «Два парку любові», організований турагентством «Дінай Тур».

Оцінюючи в цілому по Україні рекреаційно-туристичний потенціал національних природних та регіональних ландшафтних парків, вчені доходять висновку, що він використовується дуже неефективно. Серед значної кількості природоохоронних рекреаційних установ лише одиниці виконують нормально свої функції. Одна з головних причин такої ситуації, на їхню думку, - катастрофічний дефіцит інформації для громадян України та її гостей (потенціальних туристів та користувачів рекреаційних послуг).

Проблемними залишаються також питання садово-паркової архітектури. Чимало старих пам"яток зруйновано, а нові практично не створюються. Але туристу замало споглядати тільки ботанічну складову парків, йому цікаво довідатись про історичні події, пов"язані з тим чи іншим парком, споглядати якесь оригінальне архітектурне рішення та ін. На жаль, цим більшість парків Закарпаття похвалитися не може.

Подобные документы

Загальна характеристика туристичних ресурсів України, значення туризму та екскурсій. Культові споруди та монастирські комплекси, місця козацької слави, античні міста північного Причорномор’я, замки і фортеці, перлини садово-паркового мистецтва.

курсовая работа , добавлен 09.11.2011


Аналіз туристичного ринку України в сучасних умовах розвитку економіки, основні проблеми та перспективи його розвитку. Чорнобильська зона відчуження як новий туристичний продукт. Рекреаційні ресурси, природні та історико-культурні пам’ятки України.

курсовая работа , добавлен 21.09.2012


Рекреаційні і туристичні ресурси. Поняття туристичного інтересу. Винятково сприятливі кліматичні умови Південного берега Криму для відпочинку і лікування. Пропускний потенціал півдня України. Організаційні форми та види туризму, поширені на Україні.

реферат , добавлен 02.05.2011


Рекреаційно-туристичні ресурси України. Стратегії розвитку та оцінка потенціалу регіональних рекреаційних систем. Природний потенціал України. Сільський туризм, оцінка сучасного стану та перспективи розвитку. Зацікавленість іноземних інвесторів.

курсовая работа , добавлен 11.12.2010


Види пізнавального туризму. Палаци і фортеці України: значення і доля. Історико-архітектурні пам"ятки замкового мистецтва. Розробка схеми маршруту та рекламної стратегії. Програмне забезпечення та розрахунок вартості туру. Документальне його оформлення.

дипломная работа , добавлен 09.04.2015


Передумови збереження та розвитку рекреаційних ресурсів: природних, соціально-економічних, демографічних. Характеристика територіально-рекреаційних ресурсів. Головні стратегічні напрями подальшого розвитку рекреаційно-туристичного комплексу України.

курсовая работа , добавлен 27.02.2014


Основні напрями вдосконалення туристичної галузі у Польщі. Пам"ятки історико-культурної спадщини та музейні заклади країни. Сучасний стан природних умов. Визначення економічну туристичну привабливість регіону. Характеристика гірськолижного курорту.

курсовая работа , добавлен 29.05.2015


Туристичний потенціал Малайзії. Ресурси оздоровчо-лікувального та пізнавально-екскурсійного туризму. Пам"ятки, національні парки та заповідники Малайзії. Активний і спортивний туризм. Національні свята та фестивалі. Розваги та нічне життя, кухня Малайзії.

курсовая работа , добавлен 01.06.2010


Ретроспективний аналіз особливостей формування та етапів розвитку садово-паркового об`єкту. Формування та етапи розвитку Гурзуфського парку. Мікрокліматичні особливості території об’єкта. Ландшафтний аналіз території та інвентаризація зелених насаджень.

курсовая работа , добавлен 28.01.2014


Тематичні парки у світовій індустрії розваг. Характеристика найбільш відомих і відвідуваних тематичних парків світу. Роль тематичних парків у розвитку міжнародного туризму. Прогнози Світової організації торгівлі про роль тематичних парків в XXI ст.